«Я – педагог і особистість»

Якщо вчитель поєднує в собі

любов до справи і до учня, 

він — досконалий учитель.

 Переді мною ніколи не стояло питання, ким бути. З дитинства я знала, що буду тільки вчителем: любов до дітей, інтерес до природи визначили мою професію. Я хотіла стати вчителем, адже моя бабуся Аня була вчителькою, мама Людмила також була вчителькою, тітка Люба та сестра Ірина – вихователі дитсадка, моя дочка Анна – вчителька. Ще з дитинства пам’ятаю, як вечорами тітка Люба, мама та сестра Ірина готувались до занять. Я з цікавістю дивилась на їх роботу і мріяла, що, як і вони,  буду готуватись до занять.

Я пам’ятаю себе в дитячому садку, коли ми сиділи за столами і малювали різні фігури. Ще тоді я вирішила, що буду вчити дітей. У 7 років більшість дітей нашої групи пішли до першого класу Козятинської школи №3. Усі ми із захопленням вчилися і старалися, щоб не підвести нашу улюблену вчительку Ковтуненко Ірину Миколаївну. Ми її дуже любили і поважали, хотіли бути схожими на неї. У старших класах я із задоволенням вчилась і мріяла стати вчителем, тому що іншої професії для себе й не могла уявити. Часто з молодшими учнями грала «у школу», ходила до своєї першої вчительки допомагати на перервах гратися з малюками, проводити різні заходи. Уже в старших класах я вирішила, що більше хочу бути вчителькою географії, тому що мене приваблюють інші країни, міста, хочеться більше про них знати, подорожувати і пізнавати світ. Я завжди цікавилась особливостями життя і побуту інших народів, їх рівнем економічного розвитку, порівнюючи із нашим життям. Дуже люблю дітям розповідати про нашу планету, іі природу, кліматичні особливості, безмежні багацтва та відношення людей до них. Коли пізнаєш щось нове, то хочеться ним поділитися з іншими, навчити. Тому саме вчителькою (щоб вчити) я стала, щоб нести добре, цікаве дітям, ділитися знаннями, спілкуватися з молоддю, вчити, гратися, радіти разом із ними новим досягненням, хвилюватися при роботі над новими проектами, сумувати над поразками. А ще - жити разом із дітьми, творити в одному колективі дружби, допомоги і злагоди.

Маю багато розробок уроків та позаурочних заходів, 15 з яких надруковано у видавництві «Шкільний світ», 15 грамот і подяк Управління освіти та спорту Козятинської міської ради та Департаменту освіти і науки Вінницької обласної держадміністрації за творчу роботу з підростаючою молоддю, приймаю участь у багатьох педагогічних та учнівських конкурсах, впроваджую у своїй педагогічній діямьпості різні інтерактивні та ігрові методи, маю власну бібліотеку відео-, фотоматеріалів та презентацій, .

 Я дуже люблю подорожувати, спілкуватися з молоддю, пізнавати нове, ділитися досвідом. Багато уваги приділяю вивченню природи свого краю та природоохоронній діяльності.

Для успішної діяльності не вистачає сучасного технічного оснащення у кабінетах, щоб учні могли більше пізнати навколишній світ і побачити його різноманітність і особливість. 

Для себе я сформулювала такі педагогічні заповіді, яких намагаюся дотримуватись у своїй роботі: кожна дитина – неповторна особистість. Шануй цю  особистість. Будь справедливим, послідовним та великодушним у вихованні. Будь прикладом для дитини, люби життя.  Коли дитина бачить перед собою розумного, успішного, оптимістичного  вчителя, то це запорука успіху у процесі навчання і виховання.

Хто бачив допитливі очі, чув переможнпй вигук: «Я зрозумів!», «У мене вийшло!»…,  зрозуміє мене. А мені пощастило – я бачу і чую це кожен раз, і тому я – педагог!

Тому переконана, що я щаслива людина - займаюсь улюбленою  справою – я вчитель. Вчити дітей і одночасно вчитися самому, щоб нове покоління відчувало в мені  людину, яка  живе їх інтересами.